подання про про звернення стягнення на частку спільного майна подружжя

Відповідно статті 60 Сімейного Кодексу Україгни, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб'єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об'єкта права власності щодо зазначеної множинності суб'єктів такого права.

Відповідно до ст. 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об'єктом цивільних прав.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.

Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом продажу цієї частки з публічних торгів.

Відповідно п.10 ч.3ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернутись до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення,

Відповідно ч.6ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України, Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Боржник є власником частини квартири, яка зареєстрована за дружиною боржника, разом із тим це право власності боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення..